Відгуки користувачів про замки

Не міг власник Раківця Михайло Дверніцький організувати на території замку фабрику по виробництві поташу, тому, що 9.05. 1832 року він помер.

МОЯ КОЛИСКА

Моя колиско – Золотий Потік, –
Ти сотні літ вінок несеш на собі,
Щораз вертаюся на твій поріг,
Мій красеню, статечний, сивочолий.

Твої ми діти, розійшлись в світах
І заблукали на чужих теренах,
Твоє ж імення гріє нам серця,
Як німб святий, як чиста оберега.

Питають часто з дива: а чому
Він Золотий, Потік твій? То кажу я:
Звиваючись, б’ючи об кручі,
Сонячна хвиля те ім’я гаптує.

А є легенда… Орди наступали,
Горіли села, гинули поля,
В ясир жінок, дітей хапали,
Від жалю й мук здригалася земля.

...Мов чорні круки, оточили мури
Вояки – пси звіриної орди.
І гинули в фортеці люди:
„Води, аби хоч крапельку води!”

І раптом, що це? В мороці підвалу –
Як музика – удар об камінь краплі.
Вода? Вода... Життя, рятунок, воля!
Вуста в знемозі шепотіли спраглі.

З-під каменю в обложеній фортеці
Жива вода прорвалася із серця
Сплюндрованої рідної землі,
Зневірених піднявши із колін.

...Орду татарську ніч приспала,
Ледь жевріли вогні сторожі,
Сова над згарищем літала,
Лякала сни тяжкі, ворожі.

Ординці бою не чекали,
В кошмарах хиріли півночі,
А серед попелу в багаттях
Святих ікон жевріли очі...

Ще промінь сонця землю не дістав,
Як брама розчахнулась – і шалена
Ясна і чиста сила незбагненна
Орду з лиця землі знесла.

...Ключами линули літа,
Із попелу село піднялось,
І в добрий спадок на віки
Це золоте ім᾿я дістало.

Тобі немало й небагато,
Як пише книжка – літ шістсот.
Рости до сонця рідний краю.
Рости до тисячних висот!


Ольга Тимофієва

Замок в хорошому стані. Видно, що за ним доглядають.

Загалом там більше руїни, ніж повноцінний замок. Але його наче як збираються реконструювати.

Круте місце для денного відпочинку та екскурсії.

Замок був пограбований рашистами 2022 року.