Золотопотіцький

Замок в селі Золотий Потік це пам'ятка архітектури національного значення. Цей фортифікаційний комплекс, споруджений у XVI-XVII століття. Він є свідком історичних подій та архітектурним свідченням минулих епох і має важливе культурне значення для нації.

Історія замку в селі Золотий Потік

Загайполе - стара назва села, вперше була згадана в 1388 році.

На початку 16 століття, Сигизмунд І вирішив передати село Якубу Потоцькому, який у 1570 році підняв його статус до міста і змінив назву на Золотий Потік.

Місто активно розвивалось та в 1601 році отримало Магдебурзьке право. Стефан Потоцький - син Якуба, збудував мальовничий замок, який став окрасою міста. Фортеця була розташована на невеликому пагорбі в південній частині містечка, поблизу берега невеликої річки. Стіни замку були масивними і міцними, оскільки природних захисних бар'єрів було не достатньо. Паралельно, Стефан утримував інші замки у Чорткові та Бучачі.

В вересні 1676 року, замок потрапив під атаку і взятий. Мури твердині були зруйновані за допомогою вибухівки турецько-татарським військом під командуванням бейлербея Дамаску, Ібраґіма-паші "Шейтана". Атака призвела до значної руйнації фортеці.

З кінця XVIII століття замок стає власністю видатного магната Ольшевського, який у 1840 році замовив будівництво величного палацу поруч з замковим комплексом. За легендами місцевих мешканців, цей палац був спроектований якимось італійським майстром і вражав своєю неординарністю та різноманіттям стилів. Це була прямокутна будівля, одноповерхова, з великими підземними житловими приміщеннями і невеликою купольною покрівлею з чотирма спадами.

У 40-х роках XIX століття замок перейшов під власність Яна Стойовського. Він не довго володів спорудою і скоро продав його рабину Давиду Мойше Фрідману. Після цього місто почало втрачати свою важливість, а палац і замок пішли в занепад.

У 1875 році замок мав нового власника - рабина Садогурського, але він вирішив продати цей замковий комплекс Владзімєжу Іпполіту Гнєвошу, австрійський шамбелян та посол Державної Ради у Відні. Родина Гнєвошів були володарями твердині до 1939 року. Під керівництвом Гнєвоша замок отримав нове призначення, служивши як суд, в'язниця та податкова урядова будівля, які раніше розташовувались у Бучачі. У той же період башти замку були перебудовані під стайні для коней та худоби.

Не зважаючи на ці трансформації, палац переживав свою славу. Під час правління Володимира Гнєвоша в ньому знаходилась колекція родинних портретів, старовинне срібло та фарфор, що були виготовлені в Австрії. Палацова бібліотека нараховувала понад 2000 томів класичної та белетристичної літератури мовами оригіналів.

Коли Володимир Гнєвош, а згодом його дружина Марія, померли, замок перейшов у спадок до їхнього сина Олександра. Пізніше в замку запрацював ресторан, а поруч з ним створено невеличку бібліотеку та залу для ігор в більярд, шахи та картки.

Але важливу частину цінностей, включаючи збірку книг та майже всю художню колекцію, у 1918 році вивезли до Москви. У 1920-х роках мури замку стали джерелом будівельного матеріалу для будівництва парового млина.

У березні 1926 року староста Золотого Потоку звернувся до місцевої адміністрації з клопотанням, що стан замку досить задовільний, і можна відзначити сліди давніх валів і ровів. Кухецький, представник уряду, підготував матеріали для внесення залишків замку до списку історико-архітектурних пам'яток на сході Галичини.

У 1935 році пожежа спричинила знищення палацу на території замку. Проте власники відновили маєток у 1938 році. Залишки самої фортеці були збережені та законсервовані.

Починаючи з 2008 року, Золотопотіцький замковий комплекс став одним із об'єктів Національного заповідника "Замки Тернопілля". З цього часу був проведений комплекс робіт зі збереження та консервації замку. Наприклад, внутрішні приміщення палацу були розчищені, а приміщення надбрамної вежі були відновлені та відремонтовані, щоб відновити їхню структурну цілісність і декоративний вигляд. Ці заходи спрямовані на збереження історичної та культурної спадщини цього об'єкта та забезпечення доступу для відвідувачів, які мають можливість насолоджуватися красою та історією цього замку.

Відео про Золотопотіцький замок

Легенди

Під час тривалої облоги оборонцям фортеці критично бракувало води. В цей важкий час в підземних склепах замку було знайдено джерело, з якого вода ніби сама прорвалася до захисників із струмка, що тече поза стінами фортеці. Відтоді місто почали називати Золотим Потоком, як символ дивовижної рятівливої події, коли вода "золотою" рікою прийшла на допомогу захисникам.

Чим зайнятися?

Крім руїн замку в Золотому Потоці варто відвідати палац Ґнєвоша 1840 року будівництва, історія появи якого тісно пов'язана з замком, адже споруджена з матеріалів отриманих шляхом розбору частини мурів замку. Також варто відвідати костел Різдва Пречистої Діви Марії і Святого Щепана першого мученика споруджений 1634 року.

Як доїхати

Поїздку в село Золотий потік варто планувати з обласного центра - міста Тернопіль, звідки з центрального автовокзалу щоденно курсують автобуси приміського сполучення. Також можна знайти автобуси до Золотого Потоку з міста Бучач, що розташовано всього в 20 кілометрах.