Колочава - найдовше село в Україні, протяжність якого - 15 кілометрів. Але Колочава славиться не тільки цим - у селі можна знайти таку кількість цікавих місць і пам'яток, що йому позаздрить будь-який великий мегаполіс.
Колочава входить до національного природного комплексу «Синевир» - саме тому повітря тут особливо чисте, воно благотворно діє на здоров'я туристів. Природу Колочави ретельно оберігають, усі ліси перебувають під захистом, але в них можна спокійно гуляти й насолоджуватися запахом карпатських трав. Назва «Колочава», згідно з місцевою легендою, походить від асоціації з «чавкаючим» звуком, який утворюється, коли ходити болотами, - а місцевість, де розташоване село, раніше була болотистою. Тож відповіддю на запитання про місцезнаходження села було «Коло чавки», що перетворилося на Колочаву, а місцева річка отримала назву Колочавка.
Історія села тісно пов'язана з героєм Першої світової війни на ім'я Нікола Шугай - розбійником, місцевим Робіном Гудом, колочавським лідером руху опришків. Його діяльність оспівав чеський письменник Іван Ольбрахт, подарувавши селу популярність. До речі, така дружба народів призвела до того, що в Колочаві щорічно проводяться чесько-українські фестивалі.
Колочаву називають «селом 10 музеїв». Найвідоміший серед них - Колочавська вузькоколійка. Відкрився він не так давно - 2009 року. Експозиція музею - це раритетний паровоз і склад із десяти вагонів, у кожному з яких представлені експонати, присвячені тому чи іншому періоду розвитку залізниці. Відчути атмосферу 60-х років можна в Музеї радянської школи - тут буде цікаво і тим, хто закінчив подібну школу, і тим, хто тільки навчається в ній нині. У селі можна нарахувати 20 пам'ятників - Івану Ольбрахту, Тарасу Шевченку, вчительці біля Музею радянської школи тощо. У місцевих лісах можна зупинитися в наметі і милуватися чистим небом, яке по-особливому гарне в гірській місцевості.
Музей архітектури і побуту «Старе село» в Колочаві – це унікальний скансен, що знайомить із життям жителів Верховини протягом трьох століть. Близько 20 автентичних будівель, зокрема хати, кузня, школа та корчма, дозволяють зануритися в атмосферу традиційного закарпатського села.
Музей «Лінія Арпада» в Колочаві – це відновлені бункери, траншеї та унікальні експонати, що розкривають історію оборонних укріплень часів Другої світової війни. Тут можна побачити військову техніку, бункер-шпиталь, кухню та навіть протитанкову лінію. Ідеальне місце для любителів історії.
Музей-меморіал воїнам-інтернаціоналістам у Колочаві вшановує пам’ять українських героїв, які брали участь у конфліктах за межами країни. У музеї представлені військові артефакти, побутові речі солдатів та фото учасників бойових дій. Атмосферу доповнює справжній БРДМ на даху будівлі.
Музей-церква Святого Духа у Колочаві – зразок дерев’яної архітектури 1795 року, побудований без жодного цвяха. Храм поєднує сакральність із культурною спадщиною, зберігаючи пам’ять про історію села. Тут представлена копія «Перло дорогоцінноє» і унікальна ікона «Ісус Христос-виноградар».
Музей Івана Ольбрахта у Колочаві знайомить із творчістю чеського письменника, життя якого було тісно пов'язане із Закарпаттям. Тут оживають образи з його творів, зокрема легендарного опришка Миколи Шугая. Експозиція поєднує літературну спадщину з етнографічною історією краю.
Музей «Бункер Штаєра» у Колочаві відтворює умови життя українських повстанців, які діяли у 1949–1957 роках. Відвідувачі побачать реконструйований бункер, зброю, предмети побуту й почують історії про боротьбу за свободу. Це місце зберігає пам’ять про національно-визвольний рух.
Музей «Чеська школа» в Колочаві відтворює атмосферу навчання 1930-х років, коли Закарпаття було частиною Чехословаччини. Експозиція включає класну залу з партами, чорнильницями й портретом Масарика та кімнату відпочинку вчителів. Це місце зберігає історію освіти та культурного обміну.
Музей «Радянська школа» в Колочаві переносить у 1960–1970-ті роки, відтворюючи атмосферу радянської освіти. Експозиція включає клас із партами, піонерську кімнату, вчительську та кабінет директора. Це унікальна можливість побачити, як жила школа в епоху ідеологічного виховання.
Музей «Колочавська вузькоколійка» – унікальний куточок Закарпаття, де оживає історія вузькоколійних залізниць кінця XIX – початку XX століття. Тут представлені паровози, вагони, залізничний інвентар і навіть автомобіль на рейках. Влітку можна покататися на дрезині, а на свята – побачити діючий паровоз.
Музей «Колочавський бокораш» у Колочаві відтворює життя карпатських плотогонів. Відвідувачі побачать автентичний бокор, лісорубську колибу та ризи, якими деревину спускали до річки. Музей розташований на території скансену «Старе село» й знайомить із небезпечним ремеслом минулого.
Коментарі