Сухоносівське городище

Сухоносівське городище — археологічна пам’ятка скіфського та давньоруського періодів, розташована поблизу села Сухоносівка на високому лівому березі річки Удай. Давнє укріплене поселення займає площу близько 20 гектарів і є одним із елементів системи городищ Посулля. Завдяки природним укріпленням, значним валам та вигідному розташуванню пам’ятка відігравала важливу роль у житті населення Лівобережної України в добу раннього залізного віку.

Опис пам’ятки

Сухоносівське городище належить до кола укріплених поселень скіфського часу, що виникли орієнтовно у VI столітті до н. е. Основний період його функціонування припадає на VI–III століття до н. е., хоча окремі знахідки свідчать про використання цієї території і в давньоруський час. Археологи також фіксували тут матеріали доби бронзи та роменської культури.

Пам’ятка має складну структуру і складається з трьох частин: головної укріпленої ділянки площею близько 15 гектарів та двох передгородь площею 1 і 4 гектари. Із півдня, заходу та сходу городище захищали глибокі яри, тоді як з північного боку було створено систему оборонних валів і ровів. Висота земляних валів місцями перевищувала 3–4 метри, що робило поселення добре укріпленим оборонним пунктом.

Імовірно, городище виконувало одразу кілька функцій: оборонну, господарську та адміністративну. Воно могло бути центром контролю навколишніх територій і важливим осередком для населення Посулля. Дослідники вважають, що більшість таких укріплених поселень регіону виникали у середині VI століття до н. е. та існували тривалий час, адаптуючись до змін політичної й демографічної ситуації.

Серед найцікавіших знахідок із території городища — уламки кераміки VI–IV століть до н. е., залізний кинджал IV–III століть до н. е., наконечник стріли давньоруського часу та фрагменти посуду різних епох. Ці матеріали підтверджують тривале використання укріплення та його значення для населення регіону.

Історія досліджень

Перші відомості про Сухоносівське городище з’явилися завдяки дослідженням історика та краєзнавця Льва Падалки. Пізніше пам’ятку вивчала археологиня Варвара Іллінська, яка приділяла значну увагу скіфським старожитностям Лівобережної України. У 2005 році роботи тут проводила експедиція Інституту керамології.

Попри більш ніж столітню історію вивчення скіфських пам’яток Посулля, Сухоносівське городище досліджене лише частково. На відміну від найбільш відомих укріплень регіону, воно переважно оглядалося або вивчалося епізодично. Саме тому археологи наголошують на необхідності подальших комплексних досліджень, які могли б точніше визначити роль пам’ятки у системі оборонних центрів скіфської доби.

Як дістатися

Городище розташоване приблизно за 2 кілометри на південний захід від села Сухоносівка у Лубенському районі Полтавської області. Найзручніше добиратися автомобілем із боку Лубен або Чорнух. Останню частину маршруту доведеться пройти польовими дорогами та стежками, тому для відвідування варто обирати суху погоду та зручне взуття. Місцевість довкола городища пересічена ярами та пагорбами, що добре демонструє природні переваги давнього укріплення.

Підсумок

Сухоносівське городище є важливою археологічною пам’яткою Полтавщини, що поєднує сліди скіфської та давньоруської історії. Значні розміри укріплення, залишки оборонних споруд і численні археологічні знахідки свідчать про важливу роль цього поселення в системі давніх центрів Посулля. Попри неповну дослідженість, пам’ятка залишається цінним джерелом для вивчення раннього залізного віку та історії Лівобережної України.