Жовківський

Жовківський замок - незрівнянний зразок архітектурної спадщини епохи Відродження, що виконував головну роль у фортифікаційній системі "ідеального міста" Жовква.

Історія Жовківського замку

Замок у Жовкві, спроектований архітектором Павлом Щасливим за замовленням гетьмана Станіслава Жолкевського в 1594-1605 роках. Протягом свого існування він служив родині гетьмана Богдана Хмельницького та став резиденцією короля Яна III Собеського з середини XVII століття. Замок зустрічав послів та монархів з усієї Європи.

Основна будівля замку складається з чотирьох триярусних наріжних веж та чотирьох двоповерхових корпусів, з'єднаних закритими бойовими галереями. В середині замку розташоване чималий внутрішній двір, а поруч з наріжними баштами знаходяться невеликі дворики. Вглиб подвір'я, навпроти в'їзду, розміщений палацовий корпус з двоярусною відкритою галереєю. Два невеликі двори біля палацового корпусу оточені високими стінами. До в'їзних воріт веде дерев'яний міст, що проходить над ровом з водою. Замок мав грубі фортифікаційні зовнішні форми зі свого будівництва, але набув найбільшого розквіту під час правління Яна III Собеського, коли був перетворений на розкішну королівську резиденцію.

У ХVІІІ столітті Жовква переходить у володіння Марії-Кароліни де Бульон, внучки Яна ІІІ Собєського, після смерті королевичів Костянтина та Якуба. Замок вже не належить родині Собєських і отримав нового власника в обличчі Михайла Радивила, внука Катерини Собєської, сестри Яна ІІІ. У 1740-1742 роках за його розпорядженням до будівлі була добудована двоярусна відкрита галерея, що прикрашена колонами тосканського ордеру. Статуї польських і литовських гетьманів були встановлені на сходах. Перебудову замку здійснив архітектор з Італії Антоніо Кастеллі.

У 1762 році Кароль Радивил став володарем замку і міста, але згодом стикається з фінансовими проблемами. У 1772 році влада Австрії скасовує можливість володіння містами, включаючи Жовкву. У 1787 році комплекс споруд було продано шляхом аукціону. Новим господарем стає Адам Юзефович, управитель Радивилів, який здає приміщення в замку. У 1809 році в будівлі відбувається великий бал на честь Наполеона Бонапарта. Пізніше замок купує Артур Ґлодовський, який розбирає споруду на будівельні матеріали.

Управителі міста викуповують три корпуси замку, які використовуються для розташування урядових організацій, Червоного Хреста та гімназії ім. Станіслава Жолкевського. Протягом історії замок був пошкоджений в часи Першої Світової війни російськими військами, а потім відновлений у 1928-1931 роках. В період Другої Світової війни замок використовувався НКВС, а біля його стін відбувалися розстріли, пізніше нацисти утримували тут євреїв перед їх відправленням до крематорію міста Белзець. Після війни в замку були житлові квартири для військовослужбовців.

В часи незалежності України фронтальний корпус замку було відреставровано, а на його території розмістили музей "Жовківський замок", який є відділом Львівської галереї мистецтв та туристично-інформаційним центром. Планується використання замкових приміщень під готельно-ресторанний комплекс. Жовківський замок був доданий до Державного реєстру національного культурного надбання України.

Відео аерообліт замку в Жовкві

Легенди

Оповідка каже, що від палацового саду через водойми пролягала алея до гори Гарай, де був споруджений літній маєток короля Яна III Собєського. Також існував підземний хід, що веде до цього місця. Тутешні жителі донині переповідують, що катакомби під горою розгалужуються у чотири напрямки: до Львова, до Василіанського монастиря в Крехові, до замку в Жовкві та до таємного виходу в лісі, за грядою. Відповідно до легенди, основний коридор до Львова поступово розширюється до такого розміру, що дозволяє комфортно їхати верхи на коні та містить спеціальні видовбані поїлки для них. Під північним схилом Гараю розташований майже похований землею вхід до підземелля у формі хреста, який вражає своїми цегляними арковими склепіннями та джерельною водою, що ще збереглися. Частини підземних ходів також були знайдені у самому місті: між костьолом і замком, між костьолом і монастирем отців Домініканців, біля міських мурів. Протягом часу їх уважно засипали, "щоб уникнути неприємностей".

Існує низка цікавих легенд про походження річки що проходить біля замку. Одна з версій стверджує, що назва річки Свиня походить від того, що слуги гетьмана Жолкевського використовували її для миття однойменних тварин. Інша легенда пов'язує назву річки з падінням російського імператора Петра І у воду після його випивання великої кількості алкоголю. Згідно з третьою версією, під час весняних повеней, коли річка затоплювала передмістя, місцеві жителі використовували вираз "суне (нахабно) як свиня".

Чим зайнятися?

Відвідавши Жовківський замок, не пропустіть можливість зупинитися біля в’їзної вежі та роздивитися дитинець. Величезне подвір’я тепер порожнє, але варто піднятися на дерев’яні галереї, щоб насолодитися захоплюючим видом. Фасади замку все ще прикрашені написами латинською мовою, які мають сучасний зміст. Насолодіться гармонійним виглядом замку, перш ніж побачити його макет у музеї.

Музей Жовкви вражає відвідувачів своєю унікальною постійною експозицією, яка знайомить їх із історією міста Жовкви. Вона простежує розвиток Жовківських фортифікацій та розкриває життя видатних особистостей, які колись проживали або відвідували це непересічне місто. Зокрема, серед основних цікавинок для відвідувачів варто відзначити макет замку, який дозволяє зануритися у середньовічну атмосферу, а також фрагменти ікон XVIII століття, що вражають своєю мистецькою вишуканістю та історичним значенням.

Після відвідин Музей - заповідник "Жовківський замок" варто відвідати інші пам'ятки міста: костел Святого Лаврентія, комплекс Василіянського монастиря, синагогу, Домініканський монастир та міську ратушу.

Як доїхати

Найзручніше планувати візит в Жовкву зі Львова. З обласного центру можна їхати потягом приміського сполучення та автобусом з автовокзалу №2. Далі варто дістатися центра міста.