Виноградівський

Виноградівський замок, відомий також як замок Канків або Угочанський замок, — одна з найдавніших фортифікаційних пам’яток Закарпаття. Руїни фортеці розташовані на схилі Чорної Гори, на східній околиці Виноградова, звідки відкриваються краєвиди на місто та навколишню долину. Сьогодні від колись потужного укріплення залишилися фрагменти кам’яних мурів, оборонних споруд і каплиці, проте навіть ці рештки дозволяють уявити масштаб середньовічного замку.

Історія Виноградівського замку

Історія замкового пагорба сягає набагато давніших часів, ніж перші письмові згадки про фортецю. Археологічні дослідження засвідчили, що територія була заселена ще в добу бронзи. У IX столітті тут існувало укріплене слов’янське городище, а з приходом угорських племен пагорб набув важливого військово-стратегічного значення.

Однією з найважливіших функцій фортеці був контроль над торговим шляхом уздовж Тиси. Цим маршрутом перевозили сіль із Мараморощини до угорських земель, тому укріплення відігравало роль прикордонного форпосту та захищало торгові каравани.

Виноградівський замок згадується в угорській хроніці «Діяння угорців» у зв’язку з подіями кінця IX — початку X століття. У XII столітті Виноградів став центром комітату Угоча, а фортеця перетворилася на важливий адміністративний і військовий осередок регіону.

Після монголо-татарської навали укріплення відбудовували та зміцнювали. У XIII–XIV століттях дерев’яно-земляні споруди поступово замінювалися кам’яними. У 1307 році замок опинився у володінні впливового магната Беке Боршо, який підтримав боротьбу проти короля Карла Роберта. Після придушення повстання фортеця зазнала значних руйнувань.

Новий етап в історії Канкова розпочався наприкінці XIV століття. У 1399 році угорський король Сигізмунд Люксембург передав замок барону Петеру Перені за заслуги у війні проти османів. Перені розпочав масштабну перебудову фортеці та звів потужні кам’яні мури. Замок мав прямокутний план приблизно 44,5 на 35 метрів, кутові оборонні вежі, житлові приміщення, внутрішній двір та окрему каплицю.

У XV–XVI століттях військове значення замку поступово зменшувалося. Територія перейшла до францисканців, які створили тут монастирський комплекс. Із замком пов’язують перебування мощей Яноша Капістранського — францисканського проповідника, відомого своєю участю в обороні Белграда від османів у 1456 році.

Ситуація кардинально змінилася під час Реформації. Представник роду Перені, Ференц Перені, прийняв протестантизм і в середині XVI століття захопив монастир, вигнавши францисканців. Конфлікт між Перені та Габсбурзькою владою завершився військовою експедицією проти замку. У 1557 році королівські війська захопили й зруйнували фортецю. Відтоді Канків уже не відновлювали як військовий об’єкт.

Протягом наступних століть руїни поступово занепадали, а частину каміння місцеві жителі використовували для власних потреб та облаштування виноградників на схилах Чорної Гори. У 2007 році археологічні дослідження допомогли уточнити окремі етапи розвитку укріплення та підтвердили існування давніших споруд на замковій горі.

До наших днів пам’ятка дійшла у вигляді руїн. Збереглися фрагменти оборонних мурів із бійницями, основи споруд та залишки каплиці. Стан пам’ятки залишається складним, тому під час відвідування варто бути обережним і не наближатися до нестійких ділянок мурів.

Відео з Виноградівського замку

Легенди

З походженням назви «Канків» пов’язують кілька версій. За однією з них, у середньовіччі замком володів лицар-розбійник Канко, який нападав на подорожніх і торговців. Інша версія пов’язує назву з одягом францисканських монахів, який виготовляли з овечої вовни.

Одна з найпохмуріших легенд розповідає про трагічну історію доньки барона Перені. За переказами, дівчину ув’язнили у підземеллях замку, після чого вона втратила розум і померла. Її смерть нібито стала однією з причин жорстокого ставлення барона до монахів, хоча документального підтвердження цієї історії немає.

Інша легенда стосується підземного ходу, який начебто з’єднував замок із містом. Підземні проходи часто приписують середньовічним фортецям, однак у випадку Канкова існує цікава археологічна деталь: дослідники справді виявили фрагмент ходу довжиною близько 12 метрів.

Із замком також пов’язують переказ про поховання святого Яноша Капістрана у підземеллях. За легендою, його труна нібито висіла на золотих ланцюгах. Залишки старого замкового колодязя через це іноді називають колодязем Святого Івана Капістрана.

Чим зайнятися?

Відвідування Виноградівського замку найкраще поєднати з прогулянкою історичною частиною міста та схилами Чорної Гори. Руїни цікаві насамперед тим, хто захоплюється історією, архітектурою, археологією та фотографією.

На території можна оглянути залишки оборонних стін, фрагменти бійниць, фундаменти колишніх споруд і залишки каплиці. Особливо атмосферно пам’ятка виглядає навесні та влітку, коли старі кам’яні мури контрастують із зеленою рослинністю схилів.

Замок також приваблює фотографів. Руїни неодноразово використовувалися як природні декорації для кінозйомок. Серед стрічок, пов’язаних із Виноградівським замком, згадують «Табір іде у небо», «Над Тисою» та «Грозу над полями».

Окремої музейної експозиції безпосередньо в руїнах замку немає, тому для глибшого знайомства з історією краю варто поєднати поїздку з іншими історичними пам’ятками Виноградова. Замок входить до туристичних маршрутів міста, зокрема маршруту «Старовинний Севлюш».

Під час прогулянки варто враховувати, що це не відреставрований замковий комплекс, а руїни. Не рекомендується підніматися на нестійкі частини мурів або заходити в небезпечні підземні чи напівзруйновані конструкції.

Як доїхати

Виноградівський замок розташований у східній частині Виноградова, біля підніжжя Чорної Гори, неподалік вулиць Копанської та Коцюбинського.

Виноградів — компактне місто, тому від центральної частини до замку можна дістатися пішки. Від залізничного або автовокзалу прямого громадського транспорту без пересадок до самих руїн немає, тому зручним варіантом може бути піша прогулянка містом або поїздка місцевим таксі.

До Виноградова автомобілем можна їхати через Мукачево та Хуст. Місто має автомобільне сполучення з іншими населеними пунктами Закарпаття. Зі Львова до Виноградова також можна дістатися залізницею, після чого продовжити маршрут містом пішки.

Оскільки замок розташований на схилі, остання частина маршруту передбачає підйом. Для прогулянки краще обрати зручне взуття, особливо після дощу, коли ґрунтові стежки можуть бути слизькими.

Виноградівський замок Канків сьогодні — це не стільки збережена фортеця, скільки історичний ландшафт, у якому переплелися давні укріплення, монастирські перекази, військові конфлікти та легенди. Його руїни нагадують про часи, коли контроль над невеликим закарпатським містом був важливою частиною боротьби за торгові шляхи та владу в регіоні.