Грохольських-Терещенків

Палац українського цукрозаводчика знаходиться недалеко від Києва, на Житомирщині. Воно оформлене у стилі неоготика і є важливим пам'ятником архітектури 19 століття. Садиба є унікальним палацовим парковим ансамблем з величними в'їзними воротами, незвичайним ландшафтом і численними зеленими насадженнями. Окрему увагу привертає двоповерхова асиметрична будівля, стіни якої вимощені цегляною кладкою. Історія об'єкта неоднозначна, оскільки вона зберігає в собі пам'ять численних подій, які відбувалися на його території кілька сотень років тому.

Опис палацу Грохольських-Терещенків

Родина Терещенка зробила сильний поштовх в розвитку села Червоне. Окрім величезного палацу, вони збудували тут цукровий завод, займалися авіабудуванням, розвитком місцевої інфраструктури. Фактично Терещенки були меценатами, підприємцями та промисловцями, які були добре відомі не лише на території нашої країни, а й за кордоном. Історія населеного пункту Червоне нерозривно пов'язана з Федором Артемовичем та його нащадком Федором Федоровичем.

Це місце підприємцями було обрано закономірно. Ключову роль у цьому відіграли плодюча земля, природні багатства, наявність води, достатня кількість робочої сили у довколишніх селах. Усе це було дуже важливим чинником у розвитку цукрової промисловості. Завод з переробки цукрових буряків розпочав свою роботу ще 1870 року. Сьогодні він продовжує свою діяльність та більше відомий як «Червонский сахарник». Його роботу було зупинено лише один раз – у 1943 році.

Потрапити до маєтку Терещенка можна через ворота, на яких вивішена табличка «Жіночий монастир церкви Різдва Христового». Релігійна громада сьогодні займає там близько 10% всього маєтку. Незважаючи на це на територію палацу може потрапити будь-хто. Увійшовши всередину, перше, на що звертаєш увагу - триповерховий будинок у неоготичному стилі з величезним балконом, вежею, високими вікнами. Незважаючи на не доглянутий стан будівлі, численні тріщини, загальний її вигляд у буквальному значенні заворожує.

Садиба була збудована Адольфом Грохольським ще 1851 року. По його відходу в кращий світ об'єкт перейшов у володіння дружини Ванди. Пізніше вона вирішила продати палац Федору Артемовичу Терещенку. Загальна площа території палацу із прилеглими землями становить близько 58 Га. Раніше вона була обгороджена суцільною стіною. Крім цього були споруди для прислуги, кілька озер, липові, кедрові та коркові парки. На балконі палацу можна побачити сімейний герб із написом «Прагнення до громадських користей», що у певному сенсі характеризує спосіб життя власників маєтку.

У середині будівлі, за розповідями екскурсоводів, істориків, місцевих жителів ще недавно існували сходи з мармуру та люстри з муранського скла. Дехто стверджує щодо існування загадкових підземель, які з'єднують маєток з церквою, збудованою сім'єю Терещенків, а також до найближчих селищ. Широкими сходинками палацу з вулиці можна потрапити до театру. Від ліпнини, сцени, кімнати для акторів залишилися хіба що тіні та понівечені стіни. Підлога зірвана, замість світла від розкішних люстр усередину будівлі надходять хіба що сонячні промені через шпарини в покрівлі.

У молодості Федір Федорович Терещенко займався повітроплаванням. Пізніше його хобі перейшло у професійну діяльність. Він збудував аеродром та авіаційну майстерню. У музейному фонді при цукровому заводі можна знайти договір з однією з перших льотчиць випробувачів – Любов'ю Голанчиковою. В освоєнні нових зразків техніки Терещенко сприяли Ігор Сікорський та Петро Нестеров. Після революції сім'я промисловців була змушена виїхати за кордон. З приходом більшовиків з палацу було винесено величезну кількість цінних речей, а все, що залишилося, – забрали по своїх оселях прості люди.

Маєток переобладнався під училище, їдальню, неодноразово перебудовувався та реставрувався. Життя архітектурної пам'ятки зупинилося в 1991 році, при цьому невідомі цинічно звалили неоготичні ворота. З того моменту сюди стали приходити люди, вандали з метою вирізати труби, зірвати підлогу, демонтувати декоративні елементи для особистих потреб. Навпроти центрального входу до будівлі раніше був фонтан, на якому тепер тільки видніється хрест, а бронзові фігурки рибок були вкрадені та здані на металобрухт.

Відео палацу Грохольських-Терещенків на Житомирщині

Чим зайнятися?

Незважаючи на занепад палацу, місце виглядає і досі привабливо. Тут є безліч майданчиків для прогулянок. Існує можливість познайомитись з архітектурою минулих століть. Обов'язково варто подивитися на чавунну копію скульптури «Три грації», оригінал якої виконаний у 16 ​​столітті скульптором Жерменом Пілоном та зберігається у Луврі. При можливості спробуйте потрапити до палацу, доступ до приміщень відкритий всім охочим. Багато цікавого про цей об'єкт вдасться дізнатися у музеї, що знаходиться на цукровому заводі.

Як доїхати

Палац Терещенка знаходиться лише за дві години їзди від столиці України. Найпростіше дістатися до нього автомобільною дорогою Е40 у бік Житомира, та Р18 до Волиці. Дорожнє покриття досить гарної якості, тому подорож пройде комфортно. Альтернативним варіантом є заміські автобуси. Якщо вибирати залізницю та електричку, потрібно їхати в Житомир, звідки доведеться пересісти на маршрутне таксі.

Підсумок

Неоготичний будинок, незважаючи на його занепад, вражає своїми значними розмірами та певною граціозністю. Дві вежі будівлі, що височіють, незвичайно виглядають на тлі сільськогосподарського пейзажу селища Червоне, власне яким свого часу володів магнат Грохольський – організатор будівництва маєтку. Нині об'єкт є власністю жіночого монастиря Різдва Христового. На превеликий жаль, ніяких реставраційних робіт на його території вже тривалий час не проводиться. Тому з кожним роком будівля все більше занепадає і знаходиться в зоні ризику (тотального знищення).