Прушинських-Оржевських

Палац був побудований у першій половині XIX столітті, у центральній частині Нової Чорторії. Пізніше його було реконструйовано. Садиба виконана у псевдовізантійському стилі бароко. Вона вражає численними рішеннями щодо архітектури, наявністю зелені, саду. Нині в комплексі працює аграрний технікум.

Опис садиби Прушинських-Оржевських

До складу маєтку входить будівля палацу, палацовий парк, мавзолеї, виїзні фортечні ворота з житловою спорудою, паровий млин. Нині вона є пам'яткою архітектури національного значення. Одним із ймовірних засновників палацу вважається Юзеф та Кароль Прушинський. Власне, у той період і з'явився парк. З 1880 року, з ініціативи нового господаря, князя Оржевського розпочалася грандіозна перебудова. Відтепер палац став двоповерховим, з'явилася нова огорожа, було реконструйовано фасади, господарські приміщення. Роботи було закінчено лише в 1897 році, власне, коли помер генерал Петро Оржевський. Пізніше з'явилася каплиця – усипальниця. Наприкінці ХІХ століття збудували кілька господарських об'єктів.

Останньою власницею палацу Нової Чорторії виявилася княгиня Наталія Іванівна Оржевська – неординарна особистість, яка заслуговує на те, щоб про неї пам'ятали нащадки. Вона народилася у Санкт-Петербурзі, у сім'ї генерал-фельдмаршала Івана Федоровича Шаховського. У 24 роки Наталія одружилась з міністром внутрішніх справ Петром Васильовичем. Родина Оржевських була відома своєю меценатською діяльністю. Саме вона фінансувала спорудження місцевого госпіталю та шкіл для селян. Наталя по кілька годин на день допомагала знедоленим в лавах сестер милосердя. У період із 1914 по 1917 року Оржевська очолювала житомирське відділення Червоного Хреста.

В часи громадянської війни графиня займалась благодійністю, а палац Прушинських-Оржевських був прихистком для командування Українського війська під проводом Симона Петлюри. Після останньої наради ватажка із командирами, членами уряду УНР фактично було визнано поразку регулярної армії. Тому Петлюра вкотре порушив питання про свій виїзд до Польщі та передачу всіх повноважень Раді міністрів. Були пропозиції щодо продовження боротьби та здійснення партизанських рейдів на Київ. З розпуском армії Петлюра поспішив. Протримайся вона ще 8 днів (на той момент було близько 7 000 бійців), то з більшою ймовірністю можна було зайняти інші українські території, і тоді події, швидше за все, могли розвиватись за іншим сценарієм. З Нової Чорторії лідер виїхав 5 грудня 1919 року, призначивши нового командувача – генерала Михайла Омеляновича-Павленка.

Всупереч не простим часам, революційні події, громадянські війни, місцеві жителі не завдали шкоди палац, оскільки шанували Наталію Іванівну та її шляхетні вчинки. Мешканці стверджують, що графиня особисто передала маєток під агротехнікум 1920 року, де вона стала викладачем німецької мови. З часом Волинський виконавчий комітет звільнив її з роботи та виселив із навчального закладу.

Відео екскурсія палацовим комплексом Прушинських-Оржевських

Що подивитися

Плануючи відвідати садибу Оржевських, рекомендуємо звернути увагу на унікальні дзеркальні та вітражні елементи, створені руками візантійських майстрів. Усередині комплексу можна зустріти безліч декоративних деталей, створених за допомогою ручної ковки. Внутрішнє оздоблення будівлі здійснено з використанням мореного дуба. Однозначно варто подивитися на церкву-усипальницю Оржевських, усередині якої представлена ​​мозаїка та розпис італійського майстра. Окремо необхідно відзначити розкішний мальовничий парк, де ростуть дерева віком до 170 років.

Величезний інтерес у туристів викликає палац. Його архітектура представлена ​​модерном та ренесансом. Особливо незвичайно виглядає навісний балкон, що виступає вперед, перед парадним входом. Слід зазначити, що непропорційні масивні стовпи і аркове завершення окремих архітектурних елементів є у певному сенсі взірцем раннього модернізму. Від садиби зразка початку XIX століття залишилися лише деякі елементи фасаду та кілька внутрішніх приміщень. Планування маєтку здається досить заплутаним. У південній частині будівлі (з боку річки) непогано збереглася найстаріша частина споруди – одноповерховий громіздкий ризаліт. Непогано виглядає і фасад палацу у бароковому виконанні.

У будівлі привертають увагу старовинні сходи, прикрашені відлитими каштановими листочками та геральдикою у вигляді дракона. Крім всього, необхідно відзначити великий вітраж в дусі античності. На стелі садиби виконана дивовижна ліпнина. До наших днів добре зберігся мармуровий камін, унікальні елементи його огорожі. Справжнім дивом вважаються дзеркала, що вціліли, на бічних стінах. Існує думка, що в період німецької окупації офіцери не дозволили зруйнувати та пограбувати маєток. Незвичайно на в'їзді в комплекс виглядає в'їзна брама в неоготичному стилі, виготовлена ​​з металу, методом кування, оточена гранітними стовпами. Зліва побудований непомітний у стилі ренесансу будиночок воротаря.

Не можна обійти стороною і церкву усипальницю родини Оржевських, де й спочиває генерал, на території садово-паркової зони, поряд із маєтком. За 10 років після його смерті тут поховали княгиню Наталію. Усипальниця була побудована у російсько-візантійському стилі за проектом архітектора Андріана Прахова. Будівельні роботи велися з використанням запозичених елементів Володимирського собору у Києві. Церква – усипальниця є двоярусною однокупольною будівлею. Оздоблення приміщення, інтер'єру виконували майстри, запрошені з Італії. Розписом церкви займався відомий художник іконописець Михайло Нестеров. Усі ікони були виконані олійними фарбами по цинковим пластинам.

Як доїхати

Комплекс знаходиться в населеному пункті Нова Чорторія, Любарському районі, Житомирської області, на вулиці Мазепи, 10. З Києва до палацу Прушинських-Оржевських, власним автомобілем, найкраще їхати трасою міжнародного значення Е-40. Доїхавши до Житомира необхідно звернути у бік Хмельницького та рухатись автошляхом Н-03 до Любар. З огляду на непогану якість дорожнього покриття, у дорозі доведеться провести близько 3-4 годин часу. Альтернативою є громадський транспорт, маршрутні таксі, електропоїзди, що курсують у бік Львова, Хмельницького, Тернополя.

Підсумок

Садиба має досить складну історію. Більшій її частині вдалося вціліти, незважаючи на революційні події, Першу та Другу світові війни. Її унікальність полягає не тільки у візантійській архітектурі, а й у незвичайній обробці приміщень. Багато декоративних елементів виконані ручним способом. Особливу цінність палацу становить сімейна церква усипальниці Оржевських. Територія комплексу вражає своїми розмірами, садом, мальовничим парком, водоймою, віковими деревами та тишею.