Микулинецький

Микулинецький замок мав форму чотирикутника з вражаючими параметрами: довжина стін сягала 75 метрів, а ширина близько двох метрів. По всьому периметру встановлені бійниці, а на кутах були розташовані круглі вежі, обладнані трьома ярусами бійниць для гармат. Турки в 17 столітті пошкодили одну з веж, але її замістили ескарповим укріпленням.

З західного боку замок був позбавлений природного оборонного потенціалу, тому тут вирито глибокий рів. Через цей рів перекинуто звідний міст, який веде до брами замку. Ще один в'їзд розміщується на східному боці. Усередині замку розташовані житлові будівлі, а під ними розтягуються глибокі льохи, з яких розпочинаються підземні ходи, що надають цій фортеці ще більше загадковості і важливості в історії.

Історія Микулинецького замку

Кам'яний Микулинецький замок було зведено у 1550 році, за наказом Анни Йорданової з роду Синявських. Можливо, на цьому місці раніше стояло дерев'яне укріплення. Проте тодішні небезпечні часи, зокрема постійні напади татар, змусили польських землевласників збудувати справді потужну фортецю.

Починаючи з 1595 року, статус Микулинців та їхнього замку став зростати. У цей рік їм було надано Магдебурзьке право на підставі королівського привілею від Сигізмунда III, і Микулинці перетворилися на місто-фортецю.

Після Синявських володарями замку були магнати Зборовські, а в 1637 році його разом із містом придбав Станіслав Конєцпольський.

Фортифікації зазнали значних руйнувань з 1648 по 1657 роки. Ця війна, також відома як повстання під проводом Хмельницького, відзначалася значними бойовими діями та битвами на території України, включаючи облогу і руйнування об'єктів оборони, таких як замки і фортеці. Тому Микулинецький замок, ймовірно, став жертвою цих подій і зазнав великих руйнувань під час цієї війни.

Замок Микулинець успішно витримував напади татарських орд, забезпечуючи захист населенню в межах своїх мурів. Проте в 1672 році, підійшовши до замку, регулярні турецькі війська, які славилися своєю непереможністю, розпочали облогу. Після двох тижнів оточення замок було взято штурмом, при цьому багато воїнів були вбиті, а дітей і жінок продали в рабство.

Фортеця зазнала ще більших руйнувань у 1675 році під час облоги війська Ібрагіма Шишмана. Облога тривала два тижні. В оборонців закінчувалася їжа, а туркам не вдалося захопити фортецю ні гарматним вогнем, ні штурмом. Лише змогли підірвати одну південно-західну башту. На цьому нападники запропонували переговори. Вони домовилися про мир в обмін на викуп. Як гарантію своєї чесності віддали 30 полонених. Проте, коли жителі з радістю поклали зброю та вийшли з мурів фортеці в надії на мир, вороги вдерлися та знищили всіх жителів.

З часом замок в Микулинцях перейшов у власність роду Любомирських, Мнішеків, Потоцьких. З 1792 року він став власністю барона Конопка.

З 18 століття почався занепад замку. У 1815 році, тодішній власник замку, австрійський барон Конопка, вирішив організувати в замку суконну фабрику. Це рішення спричинило ще більший занепад фортеці, оскільки частина споруд були перебудовані для виробничих потреб, і це пришвидшило процес руйнування цієї історичної споруди.

Після смерті Яна Конопки, який був бездітним, спадкоємці розпочали довгі судові тяжби за багату спадщину, до якої відносився і Микулинецький замок. У другій половині XIX століття замок опинився на задвірках історії через великі витрати на його підтримання і реставрацію. Це позначилося на стані фортеці, яка почала повільно руйнуватися.

Замок вижив під час Першої світової війни та наступних десятиліть під польським пануванням, але під час Другої світової війни (з 1941 по 1944 роки) він знову виступив як оборонна одиниця, цього разу для вермахту. Танковий підрозділ разом із технікою розташовувався на замковому подвір'ї, і це відобразило роль замку в тяжких часах воєнної історії.

В другій половині 20 століття Микулинецький замок знайшов нове призначення. У фортеці була відкрита ветеринарна клініка для коней, що стала важливим місцем для догляду за тваринами. Також, деякі приміщення замку, які вціліли з часом, були використані в якості житлових приміщень.

З 2008 року Микулинецький замок став частиною Національного заповідника "Замки Тернопілля". Ця подія відзначила початок нового етапу в історії фортеці, оскільки розпочалася підготовка проектної документації для реставрації. Ця ініціатива важлива для збереження і відновлення цієї історично важливої споруди, яка має велике культурне та історичне значення для регіону і України в цілому. Реставрація допоможе зберегти і відновити цей об'єкт, щоб майбутні покоління могли насолоджуватися його красою та історією.

Відео про замок в Микулинцях

Легенди

У підвалі під помешканнями замку жив коваль, а його донька народила позашлюбну дитину. Однак власні батьки доньки не могли їй пробачити це "гріх" і постійно корили її. Це розчарування і ворожнеча призвели до того, що дівчина занедужала й померла, залишивши свою дитину сиротою. Згідно з місцевими обрядами, як неодружену, її поховали у білій сукні.

Легенда також стверджує, що люди час від часу бачили молоду дівчину, яка носила білу сукню, і вона заглядала у вікна нижніх поверхів замку.

Чим зайнятися?

Окрім перегляду руїн замку варто відвідати палац Потоцьких-Реїв, розташований в старому парку. Палац споруджений наприкінці XVIII століття на кошти родини Потоцьких, цей об'єкт пройшов перебудову в стилі ампір у XIX століття завдяки коштам барона Яна Конопки. Ця архітектурна спадщина відзначається своєю історією та елегантним дизайном, властивим стилю ампір.

⚠️ УВАГА! Якщо ви повнолітній та не маєте протипоказань, варто скуштувати місцевого Микулинецького пива, а ще краще відвідати екскурсію на пивзаводі (потрібно записуватись заздалегідь).

Як доїхати

Замок розташовано всього за 17 кілометрів від обласного центру - міста Тернопіль, тому поїздку до пам'ятника архітектури варто планувати саме з нього. Автобуси курсують щоденно з автостанції №2, що знаходиться на вулиці Білогірська, 1.