Меджибізький

Унікальна споруда, яка кілька століть поспіль забезпечувала порятунок життів не одного покоління місцевих мешканців. Фактично Меджибізький замок є кам'яним укріпленням, який зміг мужньо пережити кілька битв, нападок з боку ворогів. Найстрашнішим ворогом для об'єкта виявився час, який, наче виразка, знищує зсередини, здавалося б, здоровий організм. На щастя, в Україні є багато небайдужих мешканців, зусиллями яких споруда підтримується у належному стані. Нещодавно замок отримав статус Державного історико-культурного заповідника.

Опис Меджибізького замку

Перші згадки про це місце припадають на 1146 рік. Фундамент майбутнього бастіону було закладено ще у XIII столітті. Спочатку замок був дерев'яним укріпленням, по периметру якого були насипи з глини. Його призначенням був захист населення від частих набігів монголо-татар. До 1241 недруги зайняли твердиню і прилеглі до неї землі. Після оборонне містечко довелося швидко відновлювати. В часи Київської Русі споруда знаходилася під владою Святослава Всеволодовича, нащадка Юрія Долгорукого. Борис Меджибізький 1235 року, разом із боярами, вступив у змову, проти Данила Галицького. В наслідок цього фортеця перейшла до складу Галицько-Волинського князівства.

Російські князі, з урахуванням постійної братерської заздрості, відсутності належної підтримки, не здатні були боронити свої землі від ворожих нападок. Нову сторінку історії Меджибізького замку відкрив литовський князь Ольгерд. Під його управлінням 1362 року військо литовське розбило татар на Синіх Водах. Звільнений Поділ, великий князь, подарував племінникам Коріатовичам. В часи литовського правління вдалося зміцнити оборонні вали комплексу, частину дерев'яних господарських будівель та збудувати церкву, яка протягом тривалого часу змінювала напрямок віри, залежно від власника.

До 1432 року Меджибізький замок перейшов під контроль королівства Польського. В ці часи будівля стає кам'яною і перетворюється на королівську фортецю. Надалі він отримує статус важливого військового об'єкта на шляхах, якими любили ходити в набіги монголо-татари. Неодноразові спроби загарбників захопити твердиню не дозволили досягти бажаної мети. Масштабна атака 1566 року не стала приводом для здачі фортеці поляками. Деякий час оборонний комплекс належав сім'ї Синявських. При польських господарях відбулось кілька знакових подій: 1540 року збудували костел, 1593 замок отримав Магдебурзьке право, в 1632 був побудований храм Святої Трійці.

Були часи, коли споруда переходила від поляків до козаків, від козаків до турків і навпаки. Важливе історичне значення мав період національно визвольної боротьби 1648-1672 років під проводом Богдана Хмельницького. Вони в союзі з кримськими татарами боролися проти поляків. По договору що був укладений 1672 року в місті Бучача, замок перейшов до турецьких завойовників. Кілька днів по тому Синявський зумів повернути собі фортецю, але ненадовго. Вже 1676 року фортецю відвойовує турецький султан Магомет IV. Його панування тривало 23 роки. З 1730 до 1831 року об'єкт перебував у власності Чарторійських.

До 1793 Меджибіж увійшов до складу Російської імперії. Тогочасний володар замку Адам Єжи Чарторійський очолив повстання проти нової влади, яке не мало успіху. Після невдалої організації змови йому довелося виїхати до Європи. Тривалий час споруда знаходилася у власності російської армії. Велич і краса будови в хорошому сенсі «зачепили» імператрицю, через що на її території було реконструйовано приміщення для розміщення вищих осіб держави. Саме так і виникла резиденція з білими стінами під назвою «Білий лебідь», виконана на основі вапняку. Після замок був перебудований у стилі бароко, романтизму та готики. 1846 року фортецю відвідав письменник і пророк Т.Г.Шевченко.

За радянських часів об'єкт використовувався з меркантильною метою чиновників. Величний замок був переобладнаний у в'язницю, пожежну частину, склад для продукції маслозаводу. Найбільшим варварством щодо споруди вважаються події 60-х років минулого століття. Понівечений попередніми господарями замок дозволили розбирати селянам для будівництва будинків у селі. Невідомо, яким чином до наших днів дійшла б ця пам'ятка архітектури, якби не зусилля фахівців «Укрпроектреставрації». Починаючи з 1967 року, вчені почали поступово виводити будову зі стану руїн. Роботи виявилося настільки багато, що вони не припиняються й досі.

Відео Меджибізького замку

Чим зайнятися?

У період незалежності України замок набув статусу історичного культурного заповідника, який має відвідати кожен мешканець нашої країни. Оскільки фінансування робіт із його реставрації явно не вистачає, доводиться все робити поступово. У 2014 році подібна ситуація спричинила обвалення стіни головного корпусу палацу. Сьогодні всередині замку "кипить" життя. На його території відбуваються поєдинки справжніх лицарів, проводять реконструкцію боїв. У комплексі можна зустріти суворих та могутніх князів, неймовірно гарних дам часів середньовіччя, веселих ремісників. Відвідувачам пропонують дегустацію різних сортів вина, а також поринути у незабутню середньовічну атмосферу.

З історією Меджибізького замку та величезною територією комплексу зможете познайомитись у краєзнавчому музеї, що займає 6 залів. Різноманітність експонатів вразить кожного. На окрему увагу заслуговує Музей пам'яті жертв Голодомору на Подолі. Крім цього, необхідно сказати про архітектуру комплексу, який нагадує подовжений трикутник. Фортеця складається із самого замку, Офіцерської, Лицарської та Північної вежі. Ансамбль вдало поєднує у собі замкове мистецтво та оборонну споруду. Башти досягають у висоту до 17 метрів, товщина стінок іноді доходить 4 метрів. Розмір дворової території становить 0.75 Га. У її центрі стоїть велична церква святого Миколая.

Як доїхати

Локація знаходиться за 30 кілометрів від Хмельницького, поряд із селищем міського типу Меджибіж, на вулиці Замкова, 1. Якщо їхати власним транспортом, то необхідно обирати автодорогу М-12 (Е-50). На повороті поруч із туристичним комплексом необхідно буде повернути у напрямку міста. За два кілометри до селища Меджибіж стоїть замок. З Хмельницького можна під'їхати і маршруткою, а це 30 кілометрів колії, або з Вінниці – 90 кілометрів.

Підсумок

Замок вражає своїм величним зовнішнім виглядом. Незважаючи на свій напівзруйнований стан, він виглядає досить могутньо та неприступно. Його високі стіни, спрямовані вгору башти, вдало підкреслюють контури фортеці й у певному розумінні символізують його оборонний характер. Замок чудово підходить для проведення екскурсії, сімейного відпочинку. На його території регулярно проводяться різноманітні заходи, зокрема реконструкція значних історичних подій.