Масандрівський

Комплекс є одним із найдивовижніших, відвідуваних і значних пам'яток стародавньої архітектури. Його будівництвом керували талановиті та досвідчені фахівці, яким було нелегко втілити свої задуми у життя. У зв'язку з частими змінами власників маєтку, роботи з будівництва Масандрівського палацу постійно припинялися, а в його проект регулярно вносилися корективи. За свою багатовікову історію комплекс використовувався як резиденція монархів, згодом радянських керівників, санаторій, музей.

Опис Масандрівського палацу

Першими його власниками вважається царська родина Романових, саме князь Воронцов. Він у 19 столітті ініціював будівництво монументального об'єкта, який мав зрештою постати у французькому стилі епохи «Відродження». Проектувальні роботи зі створення комплексу виконував талановитий французький архітектор – Етьєн Бушару. Перед зодчим було поставлено завдання зведення унікальної будівлі, яка нагадувала б резиденцію Людовіка XIII.

Місце для майбутніх робіт було обрано невипадково. Верхня Масандра привертала увагу наявністю величних гротів, чистих джерел та мальовничих скель. Новий маєток передбачалося збудувати в середньовічному стилі, з двома циліндричними вежами. Вказані непрості князівські побажання абсолютно не лякали виконавця. Будівництво почалося 1881 року. Незабаром після смерті Воронцова зведення палацу тимчасово було припинено. Через 7 років після придбання об'єкту родиною Романових роботи відновилися.

Подальша доля комплексу лежала в руках архітектора Месмахера. Більшість задумів попереднього «автора» палацу було збережено. Новому виконавцю вдалося зробити з маєтку справжню казку. Це було реалізовано за допомогою використання орнаментів, зведення балконів, скульптур та інших архітектурних елементів. Ансамбль об'єкта майстерно був доповнений квітниками та алеями. У ньому разом з дубами та грабами чудово прижилися хвойні та екзотичні дерева.

Загалом Месмахер на Масандрівський палац витратив близько 10 років свого життя. З метою не змінювати проект комплексу свого колеги-попередника, архітектор створив додаткові тераси, галереї, сходи та допоміжні споруди. Зокрема, у першому ярусі збільшив простір вестибюля, на другому – зробив прибудову до передпокою, виконав нішу у кабінеті. Хазяйську ванну Месмахер обробив керамікою голландського виробництва, санвузол дружини – червоним деревом. Меблі архітектор доповнив розписом та різьбленням.

Внутрішнє планування практично не змінилося, за винятком дверей, кількість яких зменшена. Кімнати малої площі та з мінімальною висотою стелі оформили камінами з мармурового вапняку. Опалення реалізовано за допомогою системи труб, що прокладені в стінах будівлі. В цілях виключення появи вогкості по периметру побудований дренаж, а фундамент захищений додатковими ізоляційними бетонними конструкціями. Фасадна частина замку здивувала наявністю вежі, яка з одноярусної конструкції стала триярусною і прикрашена позолоченою фігуркою орла.

Зовнішні стіни будівлі прикрасили камінням, капітелями та дивовижними орнаментами. Допомога у цьому Месмахеру надав його друг Вегер О.Е., який зумів додатково заощадити чимало коштів царської сім'ї. Поступово комплекс змінювався на краще. Його сірокам'яне облицювання змінилося оздобленням метлаською
плиткою у світліших, жовтих відтінках. У результаті будівля стала радувати своєю красою та величчю. Архітектору вдалося ідеально об'єднати середньовічні, ренесансні та елементи бароко. У цілому Олександр III був задоволений ходом робіт, зрідка лише вносячи свої корективи. Раптова смерть Олександра III поставила питання про закінчення будівництва. Оздоблення, меблі, інтер'єр, частина задумок з інтер'єру – все це довелося переглянути.

Месмахер брав активну участь у облаштуванні прилеглої території палацу. Він наполіг на кінцевому варіанті проекту французького парку з терасами та успішно втілив задумане у реальність. Ландшафт був прикрашений квітами, партерами, басейном, численними фруктовими деревами, скульптурами у вигляді божеств, філософів та тварин. Частина елементів декору не збереглася до наших днів через їхню природну руйнацію, інша – втрачена вже в радянські часи.

У своїй історії Масандрівський палац мав різне призначення користування. У довоєнний період він був санаторієм, профілакторієм, який приймав пацієнтів із туберкульозом. Через кілька років таємничий замок став центром виноробства з ім'ям «Магарач». З 1948 його переобладнали під дачу-резиденцію Сталіна. Тільки з 1992 року об'єкт перетворився на музей, у якому представлено безліч експозицій, регулярно проводяться виставки та різноманітні культурні заходи.

Відео з Масандрівського палацу

Чим зайнятися?

Особливий інтерес до комплексу викликає його унікальна архітектура, зокрема оформлення фасаду та сходів із головним входом. Величні вежі, скульптури, підпірна стіна з чудовим виконанням привертають увагу практично кожного туриста. У торцевій частині можна побачити кам'яну альтанку із грандіозною аркою. Біля підніжжя Масандрівського палацу знаходиться невеликий парк із численними зеленими насадженнями. Візуально будівля здається іграшковою та несправжньою.

Внутрішній простір дивує досить невеликими приміщеннями, низькими стелями, якщо порівнювати їх, наприклад, з палацом Воронцова. Інтер'єр здається простим та стриманим, солідності якому надає мармуровий камін із масивним порталом. Обов'язково варто звернути увагу на фрески, ліпнину, різьблення по дереву, кахельну плитку, меблювання, наявність різноманітних декоративних деталей, що відображають певний стиль і навіть епоху. На стінах приміщень вдасться познайомитись із роботами відомих художників, а також портретами монархів.

Наявні фарфорові вироби, вази, обідній сервіз вражають своєю розкішшю. Третій поверх комплексу відведено під художню виставку, картинну галерею, місце розташування робіт вітчизняних скульпторів 40-50 років 20 століття. Не варто відмовляти собі в прогулянці приголомшливим парком, який однозначно здивує кількістю троянд і лаванди. Ландшафт додатково прикрашений кількома скульптурними композиціями, образами героїв грецької міфології.

Як доїхати

Найпростіше дістатися до Масандрівського палацу з Ялти. Для цього потрібно скористатися будь-яким транспортом, що прямує у бік Алушти по набережній. З зупинки «Верхня Масандра» необхідно пройтися пішки. Плануючи поїздку на власному автомобілі (з Ялти це всього 6 кілометрів та півгодини часу) слід враховувати платне паркування, яке знаходиться на значній відстані від комплексу. З Алушти дістатися вийде на тролейбусі №53, Сімферополя - №52 та №55, а ось із Севастополя прямого транспорту немає.

Підсумок

Масандрівський палац славиться своїм ошатним і граціозним зовнішнім виглядом. Історично склалося так, що він змінив кілька власників, побажання кожного з яких збереглися у його зовнішньому та внутрішньому оформленні. В даний час він є пам'яткою архітектури державного значення і водночас діючим музеєм царської династії Романових. Сюди приїжджають детальніше познайомитися з історією, помилуватися унікальним інтер'єром, екстер'єром комплексу та прогулятися мальовничим парком.