Дуніковського

Палац Еміля Дуніковського, більш відомий як колишня вілла професора Дуніковського, є однією з найвишуканіших пам'яток історичної забудови Львова. Розташована на сучасній вулиці Драгоманова, ця розкішна споруда поєднує риси міської вілли та представницького палацу кінця XIX століття. Завдяки багатому необароковому оздобленню, величним вежам і численним скульптурним деталям будівля стала справжньою архітектурною окрасою міста. Сьогодні вона відома не лише своєю красою, а й як історична частина Національного музею імені Андрея Шептицького, де зберігаються безцінні пам'ятки українського мистецтва.

Історія палацу Еміля Дуніковського

Історія палацу розпочалася у 1897–1898 роках, коли професор Львівського університету, відомий геолог, географ і мандрівник Еміль Дуніковський замовив будівництво своєї резиденції архітектору Владиславу Раушу. На той час Дуніковський був одним із найавторитетніших учених Галичини, який зробив значний внесок у розвиток геології та дослідження нафтових родовищ. Завдяки успішній науковій та підприємницькій діяльності він зміг спорудити одну з найрозкішніших приватних вілл Львова.

Архітектор створив будівлю в стилі необароко з елементами історизму. Фасади прикрасили маскаронами, ліпниною, скульптурами богів і херувимів, декоративними грифонами, левами та мушлями. Особливу увагу привертають дві наріжні вежі, еркер і горельєф із зображенням Орфея, які формують неповторний силует споруди.

У 1911 році митрополит Андрей Шептицький придбав віллу для створеного ним Церковного музею, оскільки попереднє приміщення вже не могло вмістити стрімко зростаючу колекцію українського мистецтва. Уже 13 грудня 1913 року тут урочисто відкрився Національний музей, першим директором якого став видатний мистецтвознавець Іларіон Свєнціцький. Саме ця будівля стала одним із головних центрів збереження української культурної спадщини в Галичині.

Після Другої світової війни музей продовжив роботу під назвою - "Музей українського мистецтва". Згодом його фонди значно збільшилися, тому до історичної вілли добудували сучасніше крило для нових експозицій. У 2005 році музею офіційно надали статус національного, а сьогодні комплекс залишається одним із найважливіших музейних осередків України. У його фондах налічується понад сто тисяч експонатів, серед яких унікальні ікони XIV–XVIII століть, стародруки, рукописи, народна скульптура та твори українського мистецтва різних епох.

Відео-аерозйомка палацу Еміля Дуніковського

Легенди

Палац не має давніх середньовічних легенд, однак навколо нього існує чимало міських переказів. Найвідоміший із них пов'язаний із загадковим продажем вілли. Історики досі не мають однозначної відповіді, чому заможний професор продав свою розкішну резиденцію значно дешевше від її реальної вартості. Одні припускають, що причиною стали невдалі фінансові інвестиції, інші розповідають про ризиковані експерименти та підприємницькі проєкти.

Ще більшої загадковості додає історія родини Дуніковських. Син професора, Збігнєв, став відомим завдяки гучним заявам про можливість отримання золота за допомогою власного винаходу, через що його навіть називали "останнім алхіміком Європи". Хоча ці історії не мають безпосереднього стосунку до самої будівлі, вони створили навколо палацу особливий ореол таємничості.

Чим зайнятися?

Сьогодні палац є частиною Національного музею імені Андрея Шептицького, тому головною причиною відвідати його є знайомство з унікальними музейними колекціями. Відвідувачі можуть оглянути експозиції українського сакрального мистецтва, іконопису, стародруків, народної скульптури та творів художників XIX–XX століть.

Не менш цікавою є сама архітектура будівлі. Варто уважно роздивитися декоративне оздоблення фасадів, маскарони, грифонів, левів і витончені елементи ліпнини. Усередині збереглися окремі історичні інтер'єри, парадний хол і просторі музейні зали, які поєднують атмосферу старовинної резиденції з сучасним виставковим простором.

Протягом року музей регулярно проводить тематичні виставки, лекції, творчі зустрічі, мистецькі презентації та екскурсії. На території комплексу також можна побачити кам'яний Лопушанський Святовид — унікальну язичницьку пам'ятку IX–X століть, яка є однією з найцінніших археологічних реліквій музею.

Як доїхати

Палац розташований у центральній частині Львова за адресою: вулиця Драгоманова, 42. Від площі Ринок або проспекту Свободи до нього можна дійти пішки приблизно за 15–20 хвилин, прогулюючись історичними кварталами міста.

Громадським транспортом найзручніше доїхати до центральної частини Львова, після чого пройти кілька хвилин пішки. Для автомобілістів варто врахувати, що будівля знаходиться в історичному центрі, де кількість місць для паркування обмежена. Найкращим варіантом буде залишити автомобіль на одному з міських паркінгів і продовжити маршрут пішки, поєднавши відвідування палацу з оглядом інших архітектурних пам'яток Львова.