Чорнокозинський

Славнозвісний Чорнокозинецький (або Чорнокозинський) замок, без сумніву, є одним із найстаріших архітектурних об'єктів на Поділлі. Він заслуговує на почесне місце серед сотні дивовижних резиденцій, палаців і фортець, що розкидані по всій Україні. І хоча сьогодні цей замок в стані руїн, він відігравав значущу роль у житті та історії цього регіону.

Історія Чорнокозинського замку

Замок Чорнокозинецький, споруджений між XIV і XV століттями, дійсно окутаний великою таємницею щодо його будівництва. Невідомо з точністю, хто саме стояв за цією величезною архітектурною спорудою. Існують припущення, що це можливо були Коріатовичі, але це залишається предметом спекуляцій і не має конкретного підтвердження. Загалом, інформація про цей замок обмежена, і важко дати точну відповідь на питання про його спорудження та будівельників.

Починаючи з середини XV століття і аж до закінчення XVIII століття, фортеця перебувала під юрисдикцією Кам'янецького католицького єпископату, попри це замок часто функціонував як військова база для польських військових частин, особливо для прикордонних ротмістрів. Військові польські частини розміщувалися там для забезпечення контролю над регіоном і оборони кордонів Польсько-Литовської Королівської держави. Цей замок став важливою воєнною структурою, що захищала і контролювала прикордонні території.

Чорнокозинці часто ставали об'єктом нападів татар, і ці напади були дійсно постійними загрозами для міста. У середині XVI століття відомі такі татарські напади на Чорнокозинці: у 1502, 1503, 1507, 1511 і 1513 роках. Найстрашнішим з них був напад 1516 року, коли місто Чорнокозинці разом із сусіднім містом Скалою було майже повністю спалено та зруйновано. Татарські напади створювали серйозні виклики для міста та його мешканців у цей період історії.

Ця область також не була залишена поза увагою волохів, і вона стала ареною конфлікту. У лютому 1538 року волоський правитель Петро відправив військо до облоги Чорнокозинців, але, не зумівши захопити місто, він прийняв жорстке рішення - вирізати всіх мешканців, що жили поза стінами замку. Ця подія свідчить про складну і конфліктну історію регіону та важкості, з якими мешканці Чорнокозинців стикалися в різні періоди своєї історії.

Ще один великий напад татар відбувся в 1573 року.

У 1674 році турки успішно завоювали місто Чорнокозинці разом із замком, після чого спустошили область і знищили всю власність. Проте після 1699 року, коли після закінчення Великої війни польська держава повернула деякі свої території, польські власники розпочали процес відновлення та розширення замку Чорнокозинецький. Були побудовані два двоповерхових корпуси на північному мурі, а також на південно-східному пагорбі споруджено садибу палацового типу, оточену огорожею та воротами. Ці реставраційні та розширювальні заходи свідчать про намір польських власників знову відновити цей об'єкт і надати йому новий вигляд.

У 1795 році замок Чорнокозинецький став власністю Російської імперії. Імператриця Катерина II подарувала цю твердиню своїй племінниці, Катерині Скавронській, у тому ж році. У 1815 році маєтності були викуплені, і замок перетворився на приватну власність Тадеуша Сарнецького, а потім перейшов до Голейовських. Після цього став власністю росіянина Асвадорова, який поділив маєтність на менші ділянки.

В Чорнокозинцях, починаючи з 31 березня 1877 року, функціонувало народне училище. Воно функціонувало як приватна власність до 1917 року, коли відбулася революція.

До 1939 року, замок Чорнокозинецький використовувався радянськими органами безпеки НКВС та прикордонниками як своя база.

Відео про замок в селі Чорнокозинці

Легенди

Легенда, записана Володимиром Далем, розповідає про господаря замку - «Курятович», і його сестру, які рятувалися від татарського нападу. За цією легендою, після взяття замку татарами, князь втік підземними катакомбами і знайшов прихисток в збручанських скелях. Його сестра вирішила врятувати себе та скарби, які вона взяла зі собою, при втечі від татар через саморідний міст, який звела, і дісталася на протилежного берег Збруча. Там, у глухому лісі, вона збудувала церкву з келіями і молилася за свого зниклого брата до кінця своїх днів.

Польський прозаїк 19 століття Хадзкевич видав збірку розповідей під назвою "Чорнокозинський замок", але події, описані у цій збірці, були чистою вигадкою. Автор вільно використовував місцевий фольклор, ім'я замку та регіону, щоб створити цікавий літературний сюжет, про невдале сватання поміщика Кшиштофа Зборовського до сестри волоського господаря Богдана Лопуснано та подальшу помсту Зборовського.

Чим зайнятися?

Окрім руїн замку варто також відвідати руїни костелу святого Йосипа-обручника та Папи римського Мартина, що було збудовано в часи єпископа Павла Волуцького в 1608 році.

Як доїхати

Подорож в село Чорнокозинці варто планувати з міста Кам'янець-Подільський, до якого легко дістатись як залізничною дорогою, так і автобусом з багатьох обласних центрів. В Кам'янці-Подільському потрібно дістатись до автовокзалу за адресою: вулиця Князів Коріатовичів, 19, звідки курсують автобуси до села. Варто врахувати що відбувається всього кілька рейсів на день.