Бержинських-Терещенків

Об'єкт є унікальною пам'яткою архітектури, яка збереглася практично в незайманому вигляді до наших днів. Він виконаний у стилі неоренесансу, має характерний палацово-парковий ансамбль. Маєток належав відомому українському цукрозаводчику Терещенку. Двоповерхова будівля була збудована з цегли в 19 столітті. На території палацу знаходиться мальовничий парк, вікові дуби, рідкісні види дерев та рослин. Комплекс, незважаючи на вік, зберігає в собі спогади про події минулого часу, що проходили на його території.

Опис палацу в Андрушівці

Садиба була збудована у бідному, невеликому, занедбаному селі на сході Польщі. У таких поселеннях любили облаштовувати своє життя, налагоджувати бізнес великі промисловці та магнати. Слід зазначити, що місцеві землі роками розоряли і грабували «сусіди». Незважаючи на величезний природний потенціал, наявність зелених ресурсів довгий час Андрушівка залишалася безлюдним селом. Реальні господарі сюди прийшли лише в кінці 18 століття. Після цього достаток місцевих жителів залежали від діяльності сім'ї Бержинських. Поступово до населеного пункту почали повертатися селяни.

Історикам вдалося знайти документи, датовані 1787 роком, згідно з якими Бержинські підписали візити на місцеві землі з метою утримання приходу храму Пресвятої Богородиці. Згодом добробут магнатів став помітно зростати. Цьому сприяли величезні площі сільськогосподарських угідь, побудований кінний млин, гуральня, завод з обробки шкіри. Зрештою, у Бержинських підвищився і статус, який вимагав матеріального підтвердження (згідно з діючими на той момент законами Російської імперії). Однією з таких «доказів» могла вважатися родова резиденція.

Родзинкою палацу є унікальне оформлення. У зв'язку з цим після його будівництва почали вести активні роботи з облаштування величезного ландшафтного парку. Бержинські були справжніми підприємцями, які вміли вигідно вкладати свої кошти та отримувати з цього добрий прибуток. Тому неподалік фамільного маєтку незабаром з'явився один із найбільших у регіоні цукрових заводів. До 1859 року, зважаючи на значне зростання населення та стрімкий розвиток населеного пункту Андрушівка отримала міський статус і відкрила для себе нову сторінку історії.

1869 року черговим власником палацу став Артемій Якович Терещенко. Вже через рік маєток було подаровано його рідному синові Миколі, якому вдалося зробити неоціненний внесок не лише у зовнішній вигляд резиденції, а й ефективність роботи цукрового заводу. За короткий проміжок часу модифікував спиртове виробництво, модернізував технологію виготовлення цукру, оновив виробничі потужності. Палац частково був перебудований, водоймища ретельно очищені, паркова зона перепланована та оформлена у французькому стилі неоренесансу.

Андрушівка у мешканців Житомирської області стала символом успіху та благополуччя. Новий господар населеного пункту побудував лікувальну установу, народне училище, церкву, парафіяльну школу для жінок та низку інших об'єктів. Черговим спадкоємцем маєтку став Михайло Іванович (онук Миколи). Внаслідок лютневого перевороту, що стався у 1917 році, його заарештували, все майно передали до комунальної власності. У різні періоди часу на території комплексу дислокувалися військові підрозділи, у тому числі Перша кінна армія Будьонного, Волиньревком тощо. До 1920 палац був переобладнаний під школу. Через 4 роки в ній навчалося близько 400 дітей.

Відео палацу Бержинських-Терещенків

Чим зайнятися?

Рекомендується звернути увагу на архітектуру палацу Бержинських-Терещенків, що має асиметричний, двоповерховий витягнутий периметр. Особливий інтерес викликає палацова вежа в центральній частині фасаду зі східного боку, оранжерея та господарська споруда. В архітектурному плані маєток виглядає багато, зокрема особливого шарму надають сандрики прямокутних вікон, французький руст, колонні портики, огорожу балконів, еркери, шатровий дах, декоративні фронтони та ряд інших елементів.

Інтер'єр вражає наявністю біломармурових сходів, які й сьогодні виглядають розкішно. Окремо варто звернути увагу на ліпнину стелі, практично незаймане оздоблення приміщень, дзеркальну розбивку стін, карнизи з кронштейнами, рослинний орнамент, пілястри. Справжнім рукотворним дивом вважається оранжерея, виконана в центральній ніші комплексу. Вона є окремим одноповерховим будинком з великими віконними отворами, односкатним дахом. В даний час приміщення підтримується в хорошому стані та може порадувати туристів дивовижними рослинами.

Як доїхати

Палац знаходиться в Житомирській області, населеному пункті Андрушівка, на вулиці Садова, 1. Якщо рухатися до маєтку на власному автомобілі, краще вибрати автодорогу регіонального значення Р-18 та слідувати маршрутом «Житомир-Попільня-Володарка-Ставище». Діставшись Волиці необхідно буде звернути на Андрушівку. У самому місті буде потрібно «йти» вулицею Житомирська до вулиці Вобяна, аж до початку парку, в центральній частині якого і знаходиться садиба. Альтернативою є міжміські автобуси, що прямують з Житомира до автостанції Андрушівки.

Підсумок

Особливістю маєтку є не лише його архітектура, а й старовинний, дуже гарний парк на річці Гуйва. Нині історичний комплекс перебуває під цілодобовою державною охороною. Він складається з ряду споруд, включаючи парадну в'їзну браму, три огороджувальні вежі, господарську будівлю. На жаль, один із «шпилів» не зберігся до наших днів. На території садиби можна зустріти вікові, масивні дерева, вік яких може досягати 200 років. Локація відмінно підходить для неспішних прогулянок парком, пізнавальних екскурсій. Місце користується популярністю серед любителів історії рідного краю.